Облога Кам'янецЬкої фортеці

або

майн ліберн Республіка

то є чергова розповідь про черговий фестиваль - останній опен ейр цього року. Як завжди: забагато тексту, що в деталях змалює всю мандрівку від самого початку до повернення додому, також подекуди сперті де-інде в інеті фотки, розбавлені власними плівочними "фотошедеврами" ну і, звичайно ж, трішки коментарів в стилі "ІМХО"...О, доречі, хто шукає тут шось про виступи - тим одразу "до побачення", бо про се говорив цілий тиждень весь інет і мені нема шо додати. Я ж лиш освистю фест з точки зору звичайного гуртожицького біженця, якому пофіг на всі хвешенебельні "удобства" -аби лиш було шо похавати, палатка, спальник да пара вірних друзів ). Поїхали!

Я вже, знаєте, звик до того, шо всі мої пригоди починаються не на місці фактичної дислокації, а вже на підступах, точніше, отримую їх щойно вийшовши з дому.  Так, ще за місяць до фесту я потурбувався про відпустку і "вільну п'ятницю", зарані були закуплені квиточки на сам захід, крім того затарені квитки на зворотній шлях і...майже куплені на ніч відбуття - четвер 20/09/2012. Словом, ніщо не віщувало біди.

На роботі чуток затримався, бо ж то не гоже їхати на вокзал о шостій, коли потяг біля 11-ї, крім того спочатку поїхав на Видубичі - саме там замовляв місяць тому квиточки і лишав всі реквізити і о диво - моє бажання їхати на фест, як біла людина: плацкартом і навіть з постіллю, бажання, заради якого я вже 3 дні відмовлявся від квитків на електричку і  проворонив купешки, як задорогі...бажання, шо було розчавлене і приведене в профнепригодність, коли я почув від знайомої тітоньки- касира "квитків на сьогодні в бік Хмельн-ого вже взагалі нема"...

Відчуття тривожного "жженія" пройшлось грудьми, але його швидко запресувала на задній план думка в стилі "то як то нема, холєра - четвер на дворі, курва, де квитки? який дурень в четвер кудись їде, тим більше в напрямку Хмеля?" Мчу на Залізничний.

Десь підтягується малий, якого вирішив взяти з собою, аби він не даремно таки пережив се літо, пропустивши Карпатіан і Захід, хай хоч Республіку гляне, та окунеться в сторінки героїчного історичного минулого.

Так от - підтягується малий, споглядаємо разом, як тут же друзі шляхом колективного обману інтернет- системи таки беруть квиточок в тому ж напрямку, але на завтра і...отримую від вже іншого касира ті ж слова "квитків на сьогодні туди вже нема, є тільки до Жмеринки..." добро, чекаємо далі, не звикати - план Б завжди напоготові - ввалитись на перон електричок і старанно проситись в провідників аби взяли зайчиком ) Хвилин за 20 до "спасіння" ще раз перевіряю долю - цього разу квитки є тільки до Тернополя, але вже на 4 ранку... навіть документи просунув, але саме остання поправка і завадила взяти. Біжимо на вищезгадану платформу - новий вид спорту: пробіжись по перону метрів етак з 200 і перестрибни кілька перешкод з Рюкзаченком за плечима, попутно перепитався у провідників Київ-Львів чи не взяли б...виявилось шо через Хмель взагалі не їдуть...0_о...здивувало...  Вісілуха ) електричку подано.

Бригада провідників, як завжди, тирлується побіля власних вагонів, окидаю оком обличчя - до кого б підійти, зрештою зупиняюсь на найближчому чувакові, але він настільки оточений різного роду пасажирами, шо змінюю вибір і пристаю до молодиці, років під 35 з преславутим запитанням "а чи візьмете зайцями до Хмельницького?" ...шось вона мені белькотіла і про Фастів і про ще якусь муть і...кароче, я так поняв, шо ні. Повертаю голову - біля попередньо обраного тіпочка вже вільно. Лишаю рюкзак і туди. Питання змінилось "а шо так, ви шо, зайців не берете сьогодні?" ну і тут вже пішов конструктивний діалог. Виявляється - вони б і раді, але в Фастові їх бригаду повністю змінює інша бригада, тому якшо і взяти, то лиш з великим ризиком і лиш до Фастова - 20 грн з рила і поїхали..та вже все одно, добре хоть так...зара він лиш начальнику бригади підлиж...вибачте, скаже  і поїдемо. Все, ніби, гут - ми прямуємо назад до дівоньки під вагоном - бо то в неї найбільше місця для от таких подорожуючих.

Лиш просвистіло в рупор, шо ось осей от потяг має відчалити, як ми вже осьо маєм в нього завантажитись, і раптом начальник зміни - той, з ким перед сим домовлявся "мій" провідник про транспортування "зайців", цей сьогоднішній Дід Мазай, показує - ніфіга - нікого не беремо - сіли перевіряючі... 2 здорових найбільш з того обурених чувака таки заштовхали молодицю до вагону...але я ж не такий наглий, зате бачу далеко )) - черговий рейд - до найговіркішого цьої ночі чувака, який, не зважаючи на негативну позицію начальника,  таки почав запускати "зайців"  - і за хвилю ми вже в тамбурі. Рушили, скинулись по 20-ці, вислухали лекцію на тему "як себе вести в Фастові", розповідь про злісних перевіряючих, що ось-ось його вигонять, бо має "зальот", ну і, зрештою, були пришвартовані до індивідуальних місць, які "вільні до Хмельницького"...Прикольно - значить в касі - хєр, а тут вільно пів вагона...?...

В Фастові вся бригада дійсно змінилась і доплачував "100 за двох"  я вже добрій тітоньці, шо ввійшла в наше положення....До самого Хмельницького ніхто зі словами "ви зайняли наше місце" на горизонті "замєчен нє бил". Казка чи брєд, - я  не зрозумію як-то так...

Від Вінниці мав собі гарну співрозмовницю - танцюристку, шо не тільки танцює афро танці, а ще й навчає їм і дітей і дорослих- в неї мінімум 3-4 уроки в день: спілкувались, сміялись, грали в слова, спали )

Довгоочікуваний Хмельницький: погода взагалі не льотна; прогулянку пішки було замінено на поїздку на таксІ - за 20 грн отримуємо не тільки доставку, а ще й поетичну розмову зі зворотами і метафорами з дядьком років під 60 на тему "у*банів, шо не можуть доріг поробити ***"; досипанням пожертвувано заради приготування сніданку, прослуховування музики і розмови з друзякою. Ранковий чай, збираємось,  попутно вирішуючи певні орг.питання і владновуючи власні справи. А їх сьогодні, як в Наполеона і ще трішки...Щоби справи рушили з місця, мій корефанчик Патріот вирішив вдягтись..бо ж голому таки тяжче - відчуваеш себе якимось незахищеним.

В сей непогожий п'ятничний ранок Хмельницький вже не спав:

Троханчик закупились в отій величезній будівлі на задньому плані, - не на один день таки їдемо...Що там: кіло рису, кіло гречки, палка ковбаси, буханець українського, 2 пакета згущеного білоруського молока, 2 банки паштету, двіста грам сиру...по мєлачам, зрештою )

Четвертий автовокзал: завантажуємось у майже повний Богданчик до Кам'янця. Веселої мандрівки не вийшло - я "в пів ока" продрих на передніх сидіннях, попутно підтримуючи головою рюкзак збоку, а ногою інший - знизу...Якось довго так їхали, шо аж прискучався.

Погода в Кам'янці була того дня точно такою ж паршивою, як і в  Хмельницькому: пасмурне небо, трохи пронизує зябкістю, мжичкою і вітром...в кілька(надцять) метрів за секунду

Полазивши по базару і відвідавши кілька яток та місце "засідань", де на 1,50 був "ульра ол інклюзів", прогулочною ходою крокуємо в напрямку розташування Старого Міста і Фортеці.

Перед нами каньйон - природне утворення в літосферній плиті - ще бозна-якого тисячоліття до нашої ери; книжок тоді точно не писали, тому задокументованих тогочасних свідчень про нього не збереглось, є хіба наукові дослідження нашого півторастоліття на кшталт: "Унікальний каньйон площею 80 гектарів манить своєю красою, своїми унікальними силурійськими вапняками, віковими кораловими рифами древнього океану, які стали неприступними пагорбами сьогодні, водоспадами, які спадають з висоти більше 30 метрів. У каньйоні є розріз венду та нижнього палеозою, який відомий серед учених-геологів всього світу. Подібний розріз є лише у Австралії..." і т.д. в тому ж дусі...

При вході на Новопланівський міст, що поєднує Старе місто і Новий план, раптом нагадалось мені, шо кожен турист має мати ось таку фотку:

...керуючись даною мапою мона зайти куди завгодно )

і ми, зорієнтувавшись, рушили далі. Недалечко від Руської Брами Фортеці ось отакий пам'ятник. Завтикав пошукати пояснення тому, шо він, зрештою, значить, однак видко шо шось всесвітньо розумне, адже не просто так сова на планеті вмостилась:

Гоу далі. А далі сама Руська Брама і, за кількадесят метрів ще один місток через всьо той же каньйон і Смотрич, що колом обходить найстаріший квартал міста - Старе Місто..., а також видно, словом дивіться самі  шо там видно:

На вході в фортецю - охоронці, прес центр і "ресепшин" фестивалю Республіка- підрулюємо...

Трохи здивувала відсутність процедури обшарування рюкзаків не то шо новітніми пищалками, а навіть вручну )), крім того сподобалось професійно швидке наклеювання браслетів і запевняння, шо їх мона скотчем закріпити потім )) ...круто ) Ось, перше місце дислокації - "На Валах":

Усі "злачні" місця позаймали ті, хто прийшов раніше за нас, вітер трохи підкумарював, здавалося, з усіх боків, а ще не видно було ні води, ні путнього місця для намету та вогню...але ми його, все ж, розклали:

Ось вона - Патріотова Ханна, а біля неї юрмимось ми )) не буду дуже спинятись на описах і кругозорі, бо інфи ще дуже багато, а статті з великим розміром сам не люблю читати )

Зрештою, зваживши всі "за" і "проти" пройшовши кількасот метрів взад -вперед в пошуках кращого місця і дров для майбутнього багаття, було вирішено зриватись з сього місця і крокувати в більш мальовничі краї:

Осьо отут ми й осіли - в хоромах, оточених з усіх боків замковими стінами: з одного височенна стіна фортеці з відвалом, а з інших трьох - значно нижча, але забезпечуюча захист від вітру і "диких звірів" ))...

...навколо чудернацькі намети, в них і поряд з ними осередки різноманітних культур:

Зате тут були всі комунікації: крута душова кабіна - тілько для рокерів!!:

і вода, яку використовували всі і за різноманітними призначеннями...ми от мились наприклад, пізніш то робили не одні тільки ми ))...чому не в душі, спитаете, - та тому, шо його пізніше розібрали на матеріал і кудись віднесли, порахувавши, шо ніхто в ньому хлюпатись в таку погоду не буде...:

як виявилось дещо пізніше, нашими сусідами були гості з Чехії - чувак Метью (для мене Матвій) і дві баришні - одну я не вкурив взагалі як звати, бо вона біля нас лиш раз була, а іншу звали Меггі (Магдаліна чи шо). Осьо вони варганять на нашому вогнищі собі гарбажовий суп - то є мішанина з тертої - перетертої капусти, залята водою в об'ємі "нул поінт ейт" (по нашому "2 кружки")

Дали скуштувати, приговорюючи, який він кльовий і всьо таке, але ж нашого брата такою мурньою не купиш та не піддуриш... словом, як найсміливіший, спробувати вирішив тіко я - бо ж як казала одна знайома: "мій шлунок і гвіздки переварить..."-беру обережно ложечку отої "хліботини"...ну шо сказати - якби до неї з кіло сала та добрий шмат чорного хліба, да часноку...то мо би й дві ложки з'їв, але не більше - шоб не портити смаку сала)

"Найн" - кажу - "хавайте ви його самі". Мабуть поняли, бо посміялись і більш не пропонували.

Таким чином нами були забраковані й їхні конячі сосиски - куштував Патріот і сказав шо то для "догів" -реакція була доволі веселою )

А взагалі кумедні вони  ці чехи - демонструючи всі устави і постулати європейської культури, Матвій пудив прям на віковічні стіни замку, казав мому малому, шо в нього "Вері бьютіфул айс", а потім ще й нахвалявся цим Меггі, пізніш бігав по табору в пошуках "Марі й Хуани" - мабуть своїх дівок мало було ), а на ранок ходив нікакашкою і розказував, як в нього бідного болить "хед енд хат" і взагалі про те, що його кинув "майн гад". Я не дуже великий спец в англійській, але догнав, шо йому таки хреново і "Марі з Хуаною" вчора були знайдені, нажаль алкоголю в мене того дня не було - тому попуски йому довелось переживати на "суху". Баришні трохи поскромніші: Меггі ходила весь час з проблисками дитячого почервоніння на лиці і посміхалась, скромно опускаючи голівоньку, як тільки бачила, шо хтось ненароком на неї зиркнув, а друга доволі непогано, як виявилось, грала на власному "Ібанезі" (!) і наспівувала хлопакам біля сусідньої палатки чеських народних...був і четвертий чех, та мені здалось, шо він всі 3 дні відвалявся в палатці )

Та окрім чехів було ще на кого дивитись. Це вам не піонер-обриган, це - крутий, одіозний, роком відірваний від життя панк-кікбоксер (вчислено за написом на фтболці "асоціація кікбоксингу України"). Я не знаю, де він видрав отого стільця, однак прострибав на ньому мало не пів дня. Зрештою, знайомство з ним закінчилось тим, шо як ніколи ввічливий Патріот віддав йому залишки рису - аби країна не втратила такого сина )

З іноземців, доречі, були білоруси - особливо багато їх помічено на виступі Ляпіса - ідентифікувались за футболками з символікою, біло-червоно-білим прапорам і більш радісними обличчями, ніж у всіх навколо ), був якийсь америкос - ходив босяка, і казав "юкрейніанс ю а крейзі"...звичайно ж були росіяни - сам не бачив, але зі сцени казали, а ще був грузин Алекс. Ми з ним так і не познайомились, але на плівці в мене він є:

А ще були поляки, однак фестивальщиків особисто я не зустрів - тільки екскурсійників - вигружались з величезних шатлбусів і шиманялися фортецею.

Але шо мені ті іноземці, коли я зустрів своїх гуртожицьких друзяк!!! не всіх одразу, звичайно, шо було не дуже файно, але то був народ, якого я таки дійсно давно не бачив:

Іксик, в міру Александер. Нагадав історію нашого знайомства, коли я, бувши в гуртожитку голодним, на вихідних забігав до нього за цибулею )

Його файна подруга Віка - палка шанувальниця Львівського гурту АННА і дуже краснорєчіва баришня - сама себе вона величала "Крейсер  Вікторія Крузенштейн" (!!)

...Пясти ) Зараз Костяна з Катюхою можна побачити на всіх себеповажаючих фестах, а раніше він драмив в Хмельницькому індастріл гурті і грав у футбола на стадіоні біля мого гуртожитку )

і ще був один чумакоход, фотки якого в мене на плівці, нажаль, нема, але, побачивши його стрижену на армійський манер макітру, я мало не розридався - скучив, йопті ). І, чорт забирай, таки фігово, шо надибав його лиш в останній день...

але, якщо цього хоч якось, то декого взагалі побачив вже вдома - лиш в документальних інтернетівських свідченнях їх фактичної присутності на тому фесті, а особисто там так і не взрів...

Ех, зрештою, всіх не побачиш, шо там вже гадати....і нема шо опісля побиватись...

Наше триденне і двонічне перебування на фесті було забезпечене частими прийомами їжі і попиваннями чаю, то всьо тому, шо ми таки козаки добрячі, і шоби тримати себе в тонусі маємо гарно їсти.

Ось тут:

і ось тут:

а потім ще й ось тут:


шось таке:

або те ж саме, тільки з салом: 

А, добре попоївши, можна вже підкорювати не лишень ось такі вершини:

а ще й нарешті піти погасати десь то попід сценою. Дійсно, ми ж не лишень відпочити приїхали, а ще й відірватись трохи під акомпанемент улюблених гуртів:

будь то чуваки з Kozak System:

чи АННА, під яку я не зміг відмовити собі в задоволенні послемитися з такими ж "божевільними "  - куди ж без того )
... Вивільнення емоцій, енергії, вивільнення звіра....

Десь отам в слемі знайшов ще одного закадичного друзяку з тих ще старих гуртожицьких поїздок на фести - нагадався нам наш слем під сю ж АННУ...5 років тому )

Я таки змушений сказати, шо нас на ситий шлунок перло, ковбасило  і дубасило таки добряче ) ..з натовпом робилось приблизно те ж саме...мабуть теж добре поїли)

...потім наставала ніч...Зрештою, ніч заставала нас біля стін замку двічі і двічі обходилось без особливих пригод, - тільки нові знайомства - якісь випадково заблукалі койоти фестивальники, приманені світлом і теплом нашого нічного вогнища (вічного вогнища), що травили анегдоти - пошляцькі і з чорним гумором, але, втім, під ранок були таки позабуті.

Тому цікавіше, звичайно, було вдень. Тут, між прийомами хавчика і до початку виступів, які, до слова, починались не в заявлені 15-00, а десь отам - під п'яту вечора, ми встигали вибратись в старо-нове місто: на прокатних вєліках на базар за цибулею - 30 грн за годину і ні в чому собі не відмовляй; попити квасу - в продажу тілько Тарас - 2 літри всадили за 15 хвилин;

просто банально подивитись на другу сцену: тут окрім молодіжних музичних колективів одного разу почули експериментальний театр, який я забракував (ІМХО - маразмом посмердювало)... На рахунок музики, скажу, шо грали досить пристойно, але звук - погірше Хмельницького Ружичнянського БК... - пищало і трохи різало вуха. 

Звичайно ж, в сих "турпоходах" ми обшарювали каньйон, де водоспад:

Білий Олень:

...і взагалі, навдивовижу гарні краєвиди:

Шо ми там ще робили й бачили? - перевернули догори ногами фортецю в пошуках скарбів.

звичайно, кому шо: охочим до історично-пригодницької спадщини краю за скарб була б камера Устима Кармалюка (чи КармЕлюка?), шо мав би сидіти  тут з самого початку XIX ст. до наших днів, однак втік, ввівши в оману охоронців, майстерно змайструвавши з того що було під рукою ось таку свою точну копію...власна версія нічим не гірша історичної, адже й досі ніхто не вкурив, як же йому таки вдалось втекти з фортеці, яку охороняв цілий гарнізон...

різного роду політиканам і іже с німі - будь-ласка: подивіться на то, як виписувались дозволи на торгівлю, спробуйте себе в ролі писаря, посла чи то навіть гетьмана (чи хто там в той час керував) - кому ж не кортить покерувати то, га?, а поряд (зліва) - станок-друкарня, на якому мона було витиснути гравюру Кам'янецької фортеці на бумагу в монохромному відтиску;

прихильникам древніх поховань :-)  - у підвал, де в гробах рештки замордованих полонених, по куткам розкидані поколоті безликі трупи захисників і завойовників, поряд них - чуваки зі зброєю, готові будь-якої миті пальнути і налякати відвідувача так, шоб в нього серце впало в штанці м'якою, теплою, безформенною масою...

Описую і аж самому страшно )))

І навіть такий примхливий і вибагливий до "подарунків долі" і скарбів Я...теж таки знайшов свій Скарб ) але про то іншим разом ) доки -хай кортить.

Як досвідчені фестивальники і оббивателі порогів різного роду фортець, замків, капищ і взагалі всяких урочистих місць, ми не могли не піддатись спокусі примкнути до кількох екскурсійних турів та послухати кільканадцять гарно зазубрених екскурсоводами історій, бувалиць і небилиць з життя фортеці. Так, тут я почув про то відки гарнізон в 1600 рил забезпечувався питною водою і хлібом; також про водяні башти, яких, якшо не забувсь, 12 штук по периметру каньйону навколо старого міста; про єдине в Європі (чи світі) місце, де повітряна куля може пролетіти попід мостом  нижче рівня моря; а ще якась тітонька англійською розповідала про всі оті фортечні башти і вали...але про то мона і в Вікі прочитати )) ...ой, всього й не згадаєш...

А ще ми завітали до музею.

Шаблонно, халявний вхід не віщує взагалі нічого цікавого, але пройшовши перші пару метрів я нафіг забув про всі шаблони - було шо подивитись і дивувало, як то все компактно тут розміщено - а то, на секундочку, мало не вся хісторі сього славного міста...

Ми якось дивно пішли - від сьогодення до минулого...

...і, опісля фоток "світлого майбутнього міста" та залишків "Помаранчевої революції" , в залі, де виставлені згущене молоко '70 року випуску і телевізори невідомих мені марок - досягнення чергових і чергових п'ятиліток - натрапили на ось таке "поховання" культу вождя - "опущено нижче плінтусу", - як шанобливо виразився Патріот )

В наступній залі фоткались біля Гармати часів Другої світової, надибали також багацько інших трофеїв "за склом" тої епохи: від німецьких залізних хрестів до МГ-42, від пам'яток війська УПА до фоток кращих комсомолок району...

Одне з чергових місць нашого "паломництва"-

розрекламована тітонькою на вході до фортеці  кімната з обладунками - сього разу зі знижкою "для бідних студентів", але тут були дійсно такі круті речі - вкоцані/перекоцані, блискучі і аж почорнілі від часу...чи то якогось полірування, лати і клепані обладунки, якшо я не призабув то XVI-XVII ст.: крилатих гусарів, німецьких  ландскнехтів, пікінерів, італійських офіцерів...словом - було на що глянути.

Доречі, на двох з представлених обладунків чітко видно сліди древніх баталій - десь таки добре молодці в металі дерлись на мури фортеці, чи гнали ворога диким полем...

Кожна шпариночка фортеці була ретельно нами досліджена, кожна каменючка зважена і піддана оцінці як така, що б підійшла мені в будівництво )) 

Ну і, звичайно ж, парочка позярських фоток ) куди ж без того - хай дівчата дивляться і закохуються! )

Отак: за ранковими підйомами, сніданками, прогулянками, обідами, божевільними танцями, нічним затишшям біля вогнища, анегдотами... промайнули 3 найкоротші дні і 2 такі ж ночі вересня. Дні і ночі, шо окунАли нас - невиправних романтиків і шукачів цікавих дрібничок -почасово - в світ героїчних минулих років, де панували честь і гідність, презирство і лукавіть, турніри і дами серця...і витягали в дивовижне "сьогодні", де всього того не було- навколо снував звичний люд: в футболках чи то вже навіть без них, по військовій формі чи то в косухах, люд, якому не до турнірів, люд, який приїхав відірватись, закрити, закріпити чи взагалі відмітити чудово проведене літо фестом Ре$публіка. Кам'яні стіни фортеці надавали більшого антуражу, віковічний камінь бачив за довгі літа свого стояння тут багато всього, тож стерпіти мав і те, шо відбувалось тут 21-23 вересня 2012р. згідно наявного календара.

...не зважаючи на всі "фе", які можно прочитати в соц мережах про галіму організацію і всьо таке, скажу, шо, на мою думку, фест був таки вартий того, аби на нього поїхати. По-перше: були підібрані кльові гурти (навіть без Мотороли, шо мала би бути, та забила), по-друге: були офігенні ведучі - М'ячик (знайомий ще з Заходу) і дійсно рокенрольна дівка Вікторія Жуковська ) - заряджали натовп без упину всі 3 фестивальні дні, по-третє: сама атмосфера фортеці і, сюди ж, природа навколо...Не знаю як там кому, але мені опісля сього, було пофіг і на малу кількість туалетів, і на перебої з водою - бувало й гірше ) тому вважаю, шо фест вдався

Нажаль, моя "плівочна" апаратура не дозволила нафоткати по 20 разів кожен гурт і пики задоволеного люду, тому всі фотки, які підуть далі - нагло повисмикувані з альбомів більш професійних фотографів:

Тими вихідними мене ковбасило від Kozak System - ну майже фолк-метал)):

Оркестр Че - це вам не ті сопельки, що можна слухати в їх виконанні "в контакті" - це просто вибух мізків, розрив соннаї артерії, фугасна бомба в дупу!!!холєра:

Ляпіс Трубєцкой - добре відомий і такий вже наче як звичний -свій, проте трішки цікавіший, аніж на Заході - людяніший чи шо:...ну і народу, звичайно ж, тут було найбільше саме на виступі сього гурту.

Басуха і барабан...мало вам? Спитайте в Піпи як так можна грати, але порвати на шмоття ваші нікчемні тільця йому під силу одними лиш сими інструментами. 

Я ніколи не чув і не бачив раніше цих чортяк з Туреччини, але для закриття того вечора - кращого геть було й очікувати - "Мама Анархия" на турецький лад з підспівкою натовпу - то фантастика!

АННА - чи варто тут шось казати? Я би хтів подивитись на себе збоку під час їх виступу - як би я не стримувався - ноги самі рвуть землю і ввалюються в шальоний слем

Растафаритянські пісеньки від білорусів Аддіс Абеба та Кобиляцьких лабухів Зе ВЙО не проникли вглиб моєї свідомості і залишились ніби як непоміченими, хоча, під час їх виступів я таки займався корисною справою - пив смачнючий,  пекучий імбирний чай

З наметового містечка, поєднуючи приємне з корисним. заслуховувався виступами К.Оленів, що мені особисто дуже нагадують Ляпісів - вплоть до "Капіталу" та Лос Колорадос - сільський панк-рок насправді якісно лабають доволі серйозні парубки 

Як завжди тішили ОТ Вінта, яким в пісеньці про "17 москалів" підсобив і М'ячик. Доречі, з  Журавлем хтіли таки кльоцнутись, але сказав шо перед виступом то погана прикмета, а після...та де ти його вже знайдеш...

отак - і це в третій день фесту...Енерджайзер, йопті!!!

можна було б продовжувати й продовжувати доставляти фотки все далі й далі й далі...та, сказати чесно, й так не віриться, шо комусь буде не влом стільки читати й листати )) - то тре так багато часу вбити...

...але ще зовсім трішки...над нами літала куля -один з сучасних символів сього міста:

А ми відлякували її курявою, шо мирно піднімалась догори з-під наших невпинно стрибаючих ніг...

...фортеця і місто зачаровували...

...але часу було замало шоби то всьо побачити...

Кінець третього дня - Патріота завантажено в бус-експрес до Хмельницького, ми сидимо і хаваємо біле насіння з одним з гуртожицьких друзів, "чумаданний" настрій - лишилось покорити лиш один маршрут: Фортеця -Зал. вокзал. 

Рушаемо під виступ невпинних барабанщиків - білоруси DRUM ECSTASY.. Змога ще раз оглянути місто перед поверненням додому...Старе місто - як в готичних хроніках )...ніби живе - ніби дихає бруківкою, а на вулицях тільки кілька в сраку п'яних гопників та фестивальники, шо, як і ми, пішака крокують до вокзалу; нове - нагадало чимось радянський союз в американських фільмах...от тільки не вистачило відповідної музички...Нам усміхнулась доля - 13 вагон потяга Кам'янець - Київ виявився плацкартним, підвалив ще Міха, перекинулись парою слів...тихо стало...я відрубався...

джерела "лівих фоток":

- Блог невідомого мені чувака, шо був в Камянці напровесні - http://neo7777vitaha.livejournal.com/11998.html?refresh

- Блог Міхи Петяха - отвязний тіп ) - читати всім - коротко і по дєлу, а не так як дехто: http://mixa-blog.org.ua/respublika-2012/

-офіційна група фесту ВК - тирив попідряд, тому не скажу чиє авторство. В будь-якому разі ДЯКУЮ!!!! - http://vk.com/photos-11375758