враження від "дикого" ЗАХОДУ - стор. 1

Я повернувся з "Заходу". Останній маршрут: Родатичі-Львів-КиївВокзал-КиївРобота ).

Працюю, але робота, звичайно ж, в голову ніяким чином не влазиться, та й куди їй -  між вухами досі снує азаров, кровосісі і покращення життя вже сьогодні разом з май маніфестом і співанками львівських Вар'ятів, тіло трохи поболює від сонячних опіків і синяків, отриманих в шаленому слемі, видно які буде тільки ввечері після добрячого душу, непоборна приємна втома снує жилами і мускулами, а душа радіє фоткам, які втіхаря переглядаю замість того шоб шось таки почати робити ))...

Біля робочого столу величезний, трішки припавший дорожнім пилом, Рюкзаченко. Ми з ним були нерозлийвода цими вихідними - спочатку він виліз мені на спину, потім годував, поїв і вдягав мене, радуючи небаченою щедрістю, за що, згодом, знову таки сидів на спині. Лишилось лиш обтріпати і можна повертати спонсорам ))

Офіс - в даному випадку, робота, то не дуже гарне заняття, але йому, як будь-якому заняттю, колись також приходить закінчення. І вже лиш вдома, мріючи, але, так і не запаривши кави, можно спокійно сісти до столу і спробувати щось вилити на електронний папір.

Отже, давайте по черзі!!? Найкрутіший, наймасованіший, найочікуваніший і найдрайвовіший фестиваль України - Захід - підсумок всього фестивального літа. та що там літа - всього року.

рік 2012, місяця серпня, 17-19 днів. Львівська область, с. Родатичі, концлагер "Сонячна Галявина"

сцилочка на ресурс для цікавих:  http://3axid.org/fest

Власне, поїхали:

Частина ПЕРША - "Фундаментальна"- КИЇВ - ЛЬВІВ - Кузя 

або

"ПАЛОМНІК"

17/08/2012 - 1 день фестивалю, який, як і очікувалось, я просидів на 12 поверсі офісної будівлі міста Києва.

Рюкзаченко напоготові, колеги в шоці "шо, куди, чого" настрій бойовий - хоч зара під сцену! )) До потяга бігом, навіть не перевдягавшись. Провіднику в руки квиток з студаком, впевнений і переконливий вираз обличчя вчорашнього студея (плювати, шо вже 4 роки як закінчив і на фото хлопчик, якому якихось 15 років) і з криком "чекай мене захід" зариваюсь у вагон. Як виявилось сусід прямує туди ж, але якийсь незговірливий - прийшлось коротати час з бабкою з ПЗУ... тепер ще й життя застрахую ) Пішов в купе провідників за ножем, аби порізати сало і отримав пропозицію "вгостіть кавою чи шоколадкою" - ніби як за ніж...Ач, коза яка! Прийшлось пропити 8 грн - чай, кава, потриндєть. 4 ранку -все той же потяг - старанний провідник (заступив на зміну), шоби нікого не провтикати, прошвирнувся по вагону і підняв всіх на ноги...майже всіх-сусіда таки чуть не повезли на Мукачево...якби не моя пильність ))... Під'їжджаємо...тільки не зрозуміло куди - Львовом ще й не пахло.

Окей, 5 ранку, субота - 18/08, другий день фесту, Станція Львів, Львівської залізниці. Сусід звалює в платну залу доночовувати, я вирішую, шо тре обдивитись шо тут де знаходиться, бо, хоч і був пару разів у Львові, але все мене водили. Автовокзал ніби як під боком, приміська залізниця теж поряд. Всьо зрозуміло...але 5 ранку, на фесті то точно в таку пору нема шо робити. Вирішено - гуляти містом Лева до сходу, а там видно буде...

Щож, тут я вирішив приступити до втілення однієї з мрій - паломництва на Личаківське кладовище, куди мріяв потрапити ще з того часу, коли прочитав оті:

На віковім кладовищі, 

У сіро-зеленому Львові

Здіймаються вище і вище

Багряні сузір'я кленові...

бла-бла-бла, бо то все по пам'яті і далі я не пам'ятаю, а ще інфа про поховання там головного Гада країни, на чиїх піснях пролетіла вся юність і шматок дитинства...В дорогу!!

...відмітив сьогодні пройдений маршрут на гугл мапі...було його трішки більше, але то довго кльоцати - досить і цього, шоби отак сісти і подумати "ну не ідійот!!"

Коли йшов, якось навіть не помічалось і не відчувалось пройдених метрів, тільки рюкзак інколи трохи важчав ), тож ще попутно заскочив на 2 базара - купив хліба, де отримав порцію компліментів від продавчині за відмінне володіння українською мовою (і це я то!!! ))))), ще накупив  яблук ну і, звичайно ж, сала- добра львівська жіночка продала, як першому покупцеві, за 30 грн )

Личаківське, біля 7 ранку. Знаючи, що музей-кладовище відкривається дещо пізніше, зайшов якоюсь стежиною збоку, і понєслась: могили, могилки -старі занехаяні і нові свіжовбрані; гробнички, ба навіть ніби як пусті - без написів; величезні гробниці (в одній якісь сестри якогось там хреста, числом більше 20 душ ); шось незрозуміло високе з шпилем і польськими письменами, гарно оформлене; купа всіляких дивовижних пам'ятників...,але то всьо не те шо я шукаю...Пропилявши мало не всім кладовищем по колу і впоперек, виходжу на якусь освітлену сонцем галявину, де надгробки наче як один на одному стоять. Скидаю з плечей обважнілого Рюкзаченка і йду огладати місцевість... Тут могили польських і українських солдатів...але всьо на польській - мало що зрозумів, а також члени стрілецької дивізії...написано дуже багато гарних слів, які, нажаль не запам'ятав (. Ще високий пам'ятник...словом "мементо море"...

Повертаючись до місця, де лежав рюкзак, натрапляю на знайоме фото і розумію, що зупинився якраз таки біля могили Кузі...мабуть сонце якось не так падало і тому я її одразу не помітив. Стою як вкопаний, зриваюсь, мчу до рюкзака, розкурковую флягу з мінералкою: попити й налити на могилу...пару хвилин, 2 скупі сльозини...пару слів про львівських вар'ятів і про то, шо всьо таки чотко, чорт забирай... і всьо - далі ще чекає довга дорога...

А ви знаєте...його могилу нещодавно прибирали студенти - мабуть зовсім не лишилось рідні у Львові...

Йому було б приємно знати, шо ті, хто виріс на його піснях, пам'ятатимуть і нестимуть пам'ять про нього на довгі і довгі роки!

Могили Франка, Крушельницької,  а також ще якісь пару десятків цікавих надгробків були на самому початку, кудою я збирався виходити. Під всіма тими враженнями, підійшов до наглядача музею, вибачився за то, шо зайшов на кладовище з іншого боку і заплатив за квиток! Так сказати - на відродження і розбудову!

Приблизно ось в такому порядку можна відобразити всьо, побачене у Львові:

З пам'ятників великим на свому шляху зустрів

 Міцкевича  , 

Шевченка  ,

та Данила

Фото не мої, бо плівки на той час в свій Зеніт я ще не купив )) а лити з телефону не ризикую )

Так,  ну і ще купа костьолів, якихось цікавих будівель, які, власне, знав з минулих оглядин Лемберга. НУ і все - далі чарівним синеньким трамвайчиком на залізничний вокзал ловити маршрутку, адже була вже щиро за  9 годину ранку і до мене дійшла інформація, що на Заході почали готувати сніданок )

Післясказане: Львів - то чудове місто. Там ніхто ніколи нікуди не поспішає. Лавки починають працювати не раніше за дев'яту, шось крім хавчика взагалі тяжко купити до 10-ї ранку. А ще там привітні люди. Мені зустрілось їх доволі чимало за весь маршрут слідування (і це то з пятої до 9 ранку) і жоден не глянув якось косо в мій бік - навпаки - на базарі якийсь вуйко показав де купити хліб (в той час працював лише тільки один найперший ларьочок); фрау-продавчиня, розказала як і звідки їхати на Родатичі (хоча я то й знав, але не смів перебити її чудову львівьку вимову); тітоньки на іншому базарі практично за безцінь (як проти Києва) віддали сало, а впарюючи файні домашні яблука розповідали якісь небилиці від яких я стояв і щиро посміхався всіма зубами ). А ще я проїхався в трамваї по білету, який хтось завбачливо лишив на сидінні, - його навіть ввічливо перевірила пані контролер, нічого лихого не запідозривши. Крім того були ще веселі водії муніципального транспорту, здивована продавець преси, в якої купував плівку до фотика, смішні пасажири автобусу, шо чудувались моїм Зенітом і Міха, він правда з Києва, але зустрів я його саме у Львові ))))

...to be continued