Танцюйте, покидьки, то Ваше свято - II

Частина ДРУГА - свідомість

   Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
    Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
    Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
    Як не зраджена вами, зневажена вами країна…
 Віктор Баранов.

Багато років тому по Землі-матінці закрокував перший "хохол" - хомосапієнс прямоходячий, який в обов'язковому порядку вирізнявся з-поміж подібних винятковою хазяйновитістю, жадібністю, бажанням мати всьо й за то нічого не мати, схильністю до заздрощів, до облаштування "краще, як у сусіда", вмінням казати в очі зовсім не те, про що думає,неабиякою технікою присвоювати собі чуже, міцною хваткою і, що найголовніше, постулатом - "моя хата скраю". Далебі, поява "хохла" на землі не співпала з золотою Трипільською добою, також не бачив він й непереможних скіфів, що наводили жах на тогочасних європейських правителів, не був присутнім і серед слов'ян, які орали вздовж та впоперек території від Дунаю до Дону... ну так - проскакував інколи, ховаючи своє нікчемне світле тільце й залякану душку поміж кремезних русинів, готовий всякий раз поплакатись про себе нещасного в когось сильнішого на плечі, а тоді, за першої ж нагоди, підставити й перебігти до переможця двобою, який сам же й спровокував.

Зрештою, плід асиміляцій і масових кровозмішувань, хитріший і вертухайніший за всіх інших, хто населяли навколишню територію, - хохол вижив в найбільшій масі, заполонив собою всю оту найплодючішу землю від Дунаю до Дону, заграбастав своїми хазяйськими ручками й полонив задумами, переорав столітні кургани й вирубав віковічні ліси, йдучи, куди послали, виконуючи й перевиконуючи п'ятирічні плани, будуючи й перебудовуючи фундамент для майбутнього, вбиваючи своїх й рухаючись понад їх тілами до власного благополуччя, надуманого й підказаного черговим керівником.

Хохол - окрема раса на планеті, новітнє віяння кожної новітньої доби, свій серед всіх чужих, власна назва, об'єднуюча одразу всі таланти з "вземлюзакопуючими" здібностями, він є всюди, однак, коли найбільш потрібнй, залишаеться незнайденним і вдень з вогнем.

Земля робитиме оберт за обертом навколо своєї осі, Місяць керуватиме приливами й відливами, Сонце поступово догорятиме для чергових поколінь, триватиме Життя і повстане невдоволений ірландець, повстане ображений шотландець, масові безлади на вулицях скоять грек і француз, в воєнізоване підпілля підуть єгиптянин і сирієць, яким набридне свавілля влади в країні чи бодай керівництва на окремо взятому заводі; висловить свою категоричну думку педантичний німець, да так, що її приймуть до уваги всі країни світу...один лиш хохол з гордо приспущеною головою й штаньми буде волочити на собі "ніжно возложене" ярмо, буде продовжувати длупатись в лайні, виступаючи яскравим прикладом нескореного духу й міцного тіла, з очима, повними віри в обіцяне щасливе життя "вже сьогодні", постійні "покращення" які бачать "всі навколо", нестиме непід'ємну ношу, "лупатиме скалу", за якою, вірогідно, його таки нарешті накриє майбутнє...мабуть як погребельна земля мертве тіло... Хохол думає, що живе для завтра...не свого завтра, а завтра своїх ще ненароджених дітей, насправді ж, сьогодні він просто існує, торуючи шлях "Великим мира сєго".

Озирніться довкола, або навіть не так: подумайте про себе, який ви є - впевнений навіть у вас самих є щось від "хохла". Отого самого, якому пофіг на палаючу сусідову хату, - аби лиш собі добре було... І я щиро радітиму, якщо слова, написані вище, та й нижче, викличуть у вас якусь відразу - може до мене, може до себе, може взагалі до всіх навколо, та ще більше, якщо під їх навіянням ви раптово таки задумались про свою приналежність до тої окремої раси...де "правобережний" готовий гризти глотку "лівобережному" за пІво й бандеру, а "лівобережний" йому- за сталіна й владу рад; де пережитки минулого й постулати колишнього не дають спокійно спати обом; де кинута від третьої сторони палка не об'єднує, а навпаки - спонукає брата йти супроти брата; де кожний з них таки лишається "у своїй хаті скраю" а одночасно обидва в одній глибокій <censored>... задумались і вирішили самі для себе хто ви і що тут робите.

Гасалово триває, навколо повно народу в футболках з патріотичними гаслами: "націоналізм-ідеологія молодих", "Залізна сотня" ,"Я живу на своїй богом даній землі", "Слава Україні...", "Наш герой ...", чи просто в вишиваночках... Ода національній свідомості кожного, бо така футболка, як тату на тілі, але я...

...я не вірю, що сим людям належить майбутнє? Бо бути йому з братовбивством і поножовщиною "за волю" і "ідєю", з золотими унітазами правителів і народом, що живе на копійки...

Я не вірю, що сим людям належить майбутнє? Вважаючи себе свідомими зараз, вже за кілька років вони осядуть планктонами по офісах, будівництвах чи фермерських господарствах з одною метою - наколотити собі бубла, щоб жити, як хочеться, а не як виходить...

Я не вірю, що сим людям належить майбутнє? Бо коли до хати сусіда загляне ворог, в кожному прокинеться хохол і почне хапатись за свої манатки, рятуючи так кропітливо нажите за життя...

Я не вірю, що сим людям належить майбутнє? Бо в їх очах запал боротьби, навіяний ідеями, що лунають зі сцени, чи лунали від ідейного лідера, а не видимий власним зором. Як сліпі котята - не знають вони куди йтимуть завтра - чекають вказівок.

Я не вірю, що таким людям належить майбутнє? Бо продовжують вірити вони пустим обіцянкам чергових провладних і проопозиційних сил, продовжують тягнутись аби до кого, забуваючи про власну гідність і честь, продовжують нести гроші в чужі церкви і будувати чужі замки на своїх кістках...

Але воно прийде - з ними чи з іншими такими ж, і нехай в тому майбутньому не буде мене, але вже зараз я в нього не вірю!

Та тут, в Луцьку, було їх свято, "Танцюйте, покидьки" - нехай весь світ чекає. І я танцюю разом з вами - такий же, як і ви, - чия хата скраю.

З.І.  Кажуть, розуміння природи страху то перший крок до його подолання, визначення власних "гріхів" чи мінусів, то перший крок до їх викорінення. То, можливо, розуміння, наприклад, мною, власної захохлятизованості допоможе тому ж таки мені, вбити в собі хохла, щоб бути людиною, а не рабом.