Волинські Твердині. Зупинка І - Дубно

В контексті подорожі до столиці Волинської землі на музичний фестиваль Бандерштат, було прийнято до розгляду ідею, що містила в собі туристично-оглядову місію і безумовну цінність для вивчення історико-культурної спадщини даного краю...
Вах, холєра, що робить з людиною робота - геть би хтів, то так не сказав...

Оскільки їхати самому без кумпанії з Києва було влом (не для "пасідєть" в потязі, а, радше, для ранкових пригод зокрема і гарного проведення часу загалом), запропонував участь в тому двіжі коліжанці з цеху підпільних туристів, - саме тій самій, з якою так файно зутрічали Новий 2013-й.

Отже, зустріч в метро, Київський залізничний вокзал - перон просто таки в полоні народу з рюкзаками за плечима....завантаження в потяг, вечеря і потринділки на вільних місцях мого вагону (їхали в різних), коротенький сон і, о 4 ранку, - Луцький залізничний вокзал,- перон просто таки в полоні...ну ви зрозуміли - тих же самих.

З набитими лантухами за плечима вирушаємо маршрутом залізничний - автовокзал... в бік, протилежний справжньому розташуванню останнього. Пройшовши добрих півкілометра спиняємось на невеличку нараду з фестивальниками, які йдуть паралельно на фест..., не знаючи де місцезнаходження його проведення). Весело погомонівши, поюзавши гугл мап на мому смарті, розуміємо, що їм прямо, а ми йдемо "троха не туди", розвертаємо голоблі й крокуємо назад...тепер вже проти потоку тихого (мабуть ще заспаного) народу з того ж потягу, що й ми. На станції маленький сніданок, речі скинуто в камеру схову, невеличка розмова з вельми чемною черговою залізничного вокзалу, яка, посилаючи наліво, показує рукою в право і знову в дорогу - тепер на легку, - вже точно туди, де розташований той зачарований автовокзал "Луцьк".

Ми, здається, ще в потязі вирішили, що варто було б відвідати до початку фестивалю й зустрічі з рештою кумпанії: "Рівне? Ні, там нема нічо - савдепівське містечко, давай краще в Дубно заїдемо - там якийсь замок...".

пара хвилин, і вже з квиточками в жмені розсілись на лавці в очікуванні автобуса на Тернопіль, що має в свому маршруті зупинку в Дубно. За розмовами якось дуже швидесенько пролетіли 50 км відстані - поспати після ночі в потязі так і не вийшло.

Зупинка перша - містечко Дубно.

.. Місто з цікавою історичною спадщиною і доволі різноманітним сьогоденням.

На першому ж перехресті після заїзду фейс ту фейс зустрічаємось з, власне, ціллю поїздки. Дубенський замок, закладений князем Острозьким (головним забудовником сьої місцевості) і зведений дуже крутим польським архітектором італо-швейцарського походження - Домініком Мерлені,  ще з далекого 1492 року й по сей день приваблює і дивує відвідувачів міццю власних фортифікацій.

Неприступні стіни за непролазним ровом, що стали свідками багатьох подій і об чиї фасади оббивались чоботи десятків поколінь оборонців та завойовників. Пишуть, навіть, що Замок жодного разу не було взято штурмом - ані татарами, ані полками Максима Кривоноса. Втім  містом вони володіли... або мором брали, або історія - штука суперечлива...

 

до божевілля прекрасний вигляд на ранкову Ікву, що, як будь-яка річечка з повільною течією, встигла занехаятись та порости болотними рослинами:

 з самотнім рибалкою на мосту, що дозволяє припустити - риба таки є, хоч її й не багато.

Споруди за муром доглянуті й відреставровані, одначе через дуже ранкову годину в середину їх потрапити не вдалось >
 













< всюди гарненько вимурувані доріжки під стиль всієї побудови. На фото Дівоча вежа. Чого дівоча? Бо названа в честь дічини (кеп). Інша назва - Беатка - згідно легенди, племінниця князя Острозького, красуня Беата, одного разу "без шума і пилі" власноруч відбила напад татар на Замок. А було то так: вищезазначена красуня  готувалась до весілля і раптом наскочили татари - мабуть як гості прийшли - їх не так зрозуміли просто... Словом, народ і слабодухий командир замкового гарнізону були дуже налякані, але тільки не героїчна й безпечна дівчина. Від нічо робити, з єдиним бажанням побачити хто ж то такі - татари, - вона тричі(!) розрядила гармату в бік їх табору, влучивши з котрогось пострілу в палатку хана...само собою війська здриснули й потікали, побачиши в тому божу неласку... а дівчина, опісля такого дивного способу знайомства, продовжила собі готувалтись до весілля далі... о времена, о нрави... Агонь-баба. Спеціально тут не даю посилання на легенду - хочете, думайте, що це я сам такий розумний і її вигадав, а ні - "гуглітє таваріщі".

На території в достатній кількості ростуть яблуні - кілька сортів - з кислувато-солодкими плодами. Ходив і нагло їх употребляв... як нагло й лазив по підземним переходам і проходам, що саме нині піддаються реставрації...>


Так, окремо про реставрацію - в зв'язку з відсутністю грошей на відновлення пам'яток в нашій країні й/або через їх ненадходження до кінцевого реставратора, сприяти охороні, збереженню та реставрації замку покликаний "Благодійний фонд відродження Дубенського замку”, меценатам якого у порталі Надбрамного корпусу Дубенського замку встановлено пам’ятні дошки з викарбуваними іменами. Себто, хто хоче увіковічнити своє ім'я на стінах замку може не писати "тут був я", а просто пожертвувати певну суму на його реставрацію... Здається, це у нас від Європи...

     < Далі - Луцька брама у всій красі - місце, з якого, мабуть, треба було почати блогове знайомство з Замком... являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста - рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. В світі я теж таких не бачив, мабуть бо нема, а може бо ніде більш не був... Оо

Пізніше повз нас пролине ще 9 кілометрів невеличкого містечка і майже дикого поля між ним і наступною нашою зупинкою: пішки, маршруткою, знову пішки. Побуваємо на залізничний вокзалі і промзоні, я навіть спробую місцевих рогаликів і кефіру... Однак, зі всього побаченого, лишиться в пам'яті про Дубно все той же "якийсь замок", заради якого, власне, їхали й від розвитку якого таки й залежить слава про місто, як 500 років тому, так і зараз.


На останок, ще трохи фоток щоби посіяти в Ваших планах зерно бажання відвідати Дубенський Замок:

  можливо, вам навіть пощастить потрапити сюди:

а якщо навіть і ні, то не засмучуйтесь, прогуляйтесь та присядьте поміж ось цих кумедних і мовчазних споруд. В компанії мініатюр відчуйте себе чимось великим і понад часом...
   

Забігаємо на виході в музей, де купуєм по магнітику, переходимо місток, окидаємо оком  Замок, що лишається позаду, махаємо ручкою й крокуємо далі...

де пані фотограф ще робить фото на згадку і для заставок на робочі стільниц...

повернутись до реальності допомагає мило відпочиваючий песик...що йому ті красоти, головне - це сонце, свіже повітря... да, і поспать..

Хором, "чілдрен, сей, гудбай" Дубенському замку і гоу далі в південному напрямку. Наступна зупинка - Тараканів.



** більше фото і інфи, окрім посилань по тексту тут і ось тут