Into the mind - chapter 1

Чи не забагато думок заважають інколи спати?

Філософам, психологам і іншим "словоблудам", впевнений, живеться легше - вони можуть швиденько зловити потрібну ниточку з усього клубка, який скаче в голові, заважаючи спокійно закрити очі, розкрутити, миттю повирішувати всі запитання й заснути. А тут - доки зрозумієш що турбує, доки знайдеш, де воно починається... Ні, ти ж не можеш жити простіше - забити та й змінити позу для сну - тобі треба довести свої роздуми до логічного (як тільки ти його називаєш) завершення, треба розібратись і тільки тоді набути спокою. І, здавалось би, тебе турбують якісь найпростіші житейські істини, одначе...

фіолетовий день

День починається як звичайнісінький собі день, - з банального пробудження. Однак цього дня, як ніколи, прокидаюсь на півтори години раніше - сам, без тілілінькання будильника. "Якого хвіга?"- скажете Ви... "Якого хвіга?" думаю я й перевертаюсь на інший бік, закриваючи очі з думками, що то таки прекрасно - спати ще цілі півтори години... "Спати!" - кажу організмові і, силкуючись, стулюю зіниці...

МарсіЯнська Республіка

нічний рейковий шатл "Поділля-Експрес" типу "земля-земля" стрімко мчав повітряним тунелем поміж сплячих Планет. Інколи зупинявся побіля найбільш населених з них для відпочинку, підзарядки батарей чи підбирання бажаючих рушити в міжпланетну  путь і за мить знову зникав за горизонтом, лишаючи по собі лиш димку металевого запаху.

Волинські Твердині. Зупинка І - Дубно

В контексті подорожі до столиці Волинської землі на музичний фестиваль Бандерштат, було прийнято до розгляду ідею, що містила в собі туристично-оглядову місію і безумовну цінність для вивчення історико-культурної спадщини даного краю...

Танцюйте, покидьки, то Ваше свято - II

Частина ДРУГА - свідомість

   Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
    Можна бути хохлом, і не згіркне від того хлібина.
    Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
    Як не зраджена вами, зневажена вами країна…
 Віктор Баранов.

Танцюйте, покидьки, то Ваше свято!

 Частина ПЕРША- Музика

сталося се одного липневого дня. Як сьогодні пам'ятаю - сидів собі, працював, аж тут мирне офісне обивательство порушив дзвінок пана Олександра (в міру Патріот), який з урочистим тоном в голосі промимрив в трубку: "А що ти думаєш на рахунок Бандерштату?"...закрутились шестерні між вухами, застукали молоточки в скронях, заворушилось шило і за мить гугл вже мені розповідав "со то єстен і коли то єстен "Бандерштат-2013"". Власне, дізнавшись, шо то дійство буде проходити в славному стольному граді Волинської Землі, було нафіг відкинуті всі вагання і прям тут же замовлено квитки на потяг - всі і одразу, ну, щоб не бути телям, як минулого разу. Про квиточки на сам фест подбав запрошуючий, як і ведеться)

Paranoid syndrome

Він же,

Параноїдний синдром

Ніч літнього сонцестояння з незапам'ятних часів вважалась важливою як в плані свого сакрального змісту, так і для розуміння людьми свого місця між землею й небом. 
Найдовший день, найкоротша ніч - встигнути багато чого зробити і зовсім не виспатись - приблизно такі думки були присутні в моєму "генераторі ідей" в п'ятницю ввечері після роботи -21/06 сього дивакуватого 2013 року. Дещо за той довгий день я таки зробив, пізніше була ще прогулянка Київськими парками з Кучеряшкою, якась бабка з квітами і таким дзвінким "купітє дєвушкє цвєти", фонтан, який намочив всю спину, підспівування на Хрещатику "Мама Анархия"...словом, спочатку був цілковитий хаос, а потім сонце щезло за горизонтом...

Стрибун, волуме раз

- Деньги вперед. Если не прЬІгнешь, я потом тебе их не отдам...

можливо саме ця фраза була останньою рушійною силою, що не давала сміливцям, які щойно були так рішуче налаштованими на роуп-джампінг, а зара стояли і скромно ссались в штанці, відмовитись від тої ідеї й лишитись на твердому асфальті Пішоходного мосту...

Крок третій (крихіточка екстримчику)

"у лєто на лісапєді"

На асфальті танцюють краплі дощу. То збиваються докупи, то поодиноко розходяться колами в щойностворених калабанях.

"Актриса ВЕСНА"

Зробив для себе ремарочку: писати навесні про весну - то як розказувати дівчині про дівчину - зовсім неетично, неправильно і взагалі поза свідомістю, - хочеш сказати щось одне, а виходить бозна-що інше. Я не пам'ятаю, чи робив так колись давно, бо останнім часом хтів лиш почати, а вже спотикався об підводні камені тої розмови і легенько змінював тему в бік...в якийсь інший бік...навесні, окрім того, про весну ще й нема коли писати.

Крок другий (музичний)

...лиш музика вічна

За антимоскітною сіткою прочиненого вікна руки моїх садових дерев пестить теплий вітерець останньої повної ночі цьогорічної весни. Завтра -  31 травня, а потім - літо.

Дещо забуте

Доки в блозі народжуються нові й нові публікації, як правило, про щось майже відірване від реальності і, в дечому, суперечливе природі речей, життя собі потихеньку біжить. Так, день за днем сплив ще один рік. Зізнаюсь, я не схильний слідувати "високим умам", які в один голос радять перед сном підсумовувати прожитий день; щомісяця - на його початку - виставляти плани, а в кінці - розмірковувати над фактами їх здійсненням або розбирати причини нездійсненності; щороку розписувати на листочках всьо, що відбулось і що мало б ще відбутись зі мною...