враження від "дикого" ЗАХОДУ - стор. 4

Сідаю писати дану публікацію і вкотре ловлю себе на думці, що від тих щасливо прожитих днів пройшов вже геть, без пари день, місяць, що сліди вже не такі й гарячі - остивші, однак й досі пережиті відчуття не дають спокійно снувати - то раптово згадуються почуті чи сказані жарти, то перед сном спливають якісь події, то взагалі ходжу офісом і наспівую собі шось з "заходу"...це шо, я ще досі фестивалю?.. Закінчивши сей маленький роздум, можна приступати до заключної частини, що повідає, здебільшого, про прощання...моє з "Заходом" і "Захода" зі мною, такоже про чудовий вечірній Львів, про дьоготь і вселенське зло, що чатує в темних куточках і так схоже на ПЕСика ДЕЦя...але про все по порядку...

Частина ЧЕТВЕРТА - "покращення життя вже сьогодні"- Сонячна Галявина- ЛЬВІВ - Київ

або

"Я ВЕРНУВСЯ ДОМІВ"

Люблю я задрихти ось так - без задніх ніг - десь на вулиці: будь-то копиця свіжопросушеного сіна, чи галявинка в лісі, де тихенько дзюрить джерельна водичка, ба, будь-то навіть околиця курної дороги між якимись селами, що складають враження важливих геополітичних центрів області, між якими, доки я сплю, пролітає мільйон тракторів, машин і  механізмів; та що казати - хай то навіть аудиторія, де пані викладач веде мій профільний "Аудит", або засекречений бункер Хмельницької академії прикордонних військ, де полковник Довженко/Цибулько (хойра, панове,  забули вже мене?!!!) діляться своїм досвідом ведення бойових дій з уявним супротивником - мені все одно, коли мій організм каже "дядьку, пора трохи подрихнути" я йому не відмовляю і вкладаюсь в чому є і там, де є...Так було й сього разу...

Сонце було високо і довго шкварило мою відкриту пику, аж носа спекло, доки я ізволив продерти лупавки і таки зрозуміти, шо в спальнику з оптимальними "-5⁰C"  при такій спеці треба спати хоча б без штанів, які я завбачливо ще з ночі (бо ж вшарив о 4 ранку, шо десь на 5-00 має похолодати) лишив на собі разом з сорочкою і носками...Схопився, оглядівся навколо - сидить чувак з вчорашньої тусовки, решта моїх спить; прислухався - грає шось веселе, тяжке і дуже знайоме - не звернув, втім, уваги; скочив, скинув з себе лахи, знов заліз в спальник і накрив обличчя сорочкою - аби ще більше не обпалити ) попутно хлопака шось запитав про "як спалось, не змерз?" і я ввічливо відрізав "як младєнцу, токо дуже жарко".

Не хтілось прокидатись, але над головою войовничий і по-ранковому кумарячий голос кричав  "Сатір, ти проспав Тостера" і я вже мусів "включатися".

Так почався останній фестивальний день - 19/08/2012. Віддав данину цивілізації, почистивши зуби, і пофугукав до лісу "па дравішка".

Сказати чесно, там було більш насрато, аніж дров понакидувано... Це вже зараз я спокійно читаю коменти людей, шо поставили палатки під лісом, де вони зізнаються, шо біотуалетами "принципово не користувались", а тоді йшов, матюкався і думав тільки про те як би то не вскочити в "мего золоті статки". Проте, за якихось хвилин 15 біля нашої палатки було накидано дров ще на два дні і ми, забадяживши чайку, ще сонними очима переглядались і думали як будемо добиратись додому. Як то ведеться, слово тримали дівчата, але, як то ведеться, ми їх мало слухали )) Було вирішено їхати після Тостера...Зрештою, чого гріха таїти )  - саме заради нього я сюди й приїхав...

Полізли в "битовуху": наварили їсти, поснідообідали, прибрались трохан, помили такоже посуд і пішли десь прогулюватись по території.

Отак, гуляючи, зустрів ще одного свого друзяку, ще з тих далеких часів, коли, будучи студентом, вперше погнавсь у Львів на Анну і ТОЛ, - постояли, перекинулись парою слів - згадали "діла давно минувших днів", спробували перекласти їх на сьогоденну буденність і зроуміли, шо ми таки вляпались в життя )... Купив ще плетену фєнячку для подарунку, бо ж негоже вертати з такого фесту та й пустими руками, - хоч комусь треба шось привезти ), а потім, вмостившись з усіма на траві і слухаючи музику "Малої сцени", заходився жувати язика...

До початку виступів на великій сцені залишалось зовсім трішечки.

Повернувшись в наметове містечко, вирішили ще раз поїсти (скіко мона жрати - їмо і їмо)) і отут сталось неймовірне горе - я згадав про сало, яке привіз зі Львова і завбачливо загорнув в камуфляжну куртку...забувши посолити...я собі цього ніколи  не пробачу...пролежавши півтора спекотні дні і ніч воно...благополучно гикнуло.

Я ремствував і сумував рівно півтори години...доки лунала музика невідомих і незнаних мною гуртів 4Hours-Band та Фіолет, на Серцевому Нападі відчув певні позитивні зміни, що на Оратанії нормалізувались і стабілізувались , а до Кораллів то взагалі вже був в тонусі і перебував "покращеному", прям як наша країна, стані. Всьому виною праця: колись, як дехто стверджує, вона зробила з мавпи людину, а в сей день "труд" на поприщі збирання наметів вплинув позитивно і на мене )

Всьо - ми з речами рушаемо до головної сцени, "розвантажившись" - вирішуємо ще трохи підкріпитись, бо ж дорога далека, та й на носі мав бути Тостер ) і тут я раптом згадав, шо даремно, все таки, провтикав Оратанію і Кораллі, просидівши їх під палаткою, - то таки кльові гурти, які треба і варто було б послухати, тим більше, що в Кораллях, як виявилось пізніше, грав "косвєнно" знайомий мені чувак )...

Оратанія співала про купальники і, мабуть, любов )

Віля з Кораллів дув у Трембіту 

І маячів на сцені з прапором-символом власного гурту...та я того всього не бачив - лиш чув і потім трохи шкодував )

....та було вже пізно - ми хавали одну на двох сосиску по-гамбурзьки, куплену за акційною ціною, записали квасом, слухали розповідь якоїсь жіночки про те, як же гарно в Україні..."от наприклад Бакота - де ви ще таке побачите"... переглядались і тихо сміялись, бо ж на тій Бакоті таки не один раз "майовку" зустрічали ) ...а я все косирував на величезні, як з японського мультика, каро-чорні очі дівчини напроти...

М'ячик, вийшовши на сцену і почавши оголошувати наступний гурт, перебив нафіг нашу трапезу.

Гурт Тостер, піонери панк-року Львову (а як на мене то й всьої України), гурт, шо приїхав на Захід аби відсвяткувати власне 15-річчя, драйвонути по повній, порвати публіку не тіко музлом, а ще й брутальним словечком, висловити підтримку заарештованим чувіхам з Пасі Ріот, своє "Фе" расейському ВВП, грядущим українським виборам, а також щойно прийнятому закону про двумовність

Тостер зажигав!!!!!

А ми відривались...я, щоправда десь попід сценою, але туса гасала по всьому загорідчику округ головної сцени ))

Справа внизу, доречі, наші речі.

Пам'ятаю, як в 2009 я був на Чайці, де після довготривалого "відпочинку" виступали Брати Гадюкіни - все життя мріяв їх побачити, відірвався, наволався, отримав масу позитиву і задоволення...а через кілька тижнів Кузя...блін, не хочеться проводити сумних паралелей, але Тостера я мріяв побачити приблизно так же, як тоді Гадів...

То було кльово!!!!

Порадувавши натовп відомими хітами "МТВ", "Партизани", кавером на власну "Скінхед Вася" під оновленою назвою і видозміненим текстом про "Скінхеда Вітю", шо мав власну маленьку шахту )) Дімон і компанія залабали "Азарова". 

"ААзаров, кровосісі - І-І-І-І, покращення життя вже сьогодні!!!!"

Між основною проограмою і виступом "на біс" трохи перепочив на моніторі )

Окреме слово про музикантів Тостера - на вигляд то доволі сюрйозні чуваки, як для такої стьобної музики - на фото ж їй-бо видко ) Грали - вельми і вельми гут ) 

Що ще було на Тостері? Судячи з емоцій - шось доволі цікаве, правда ) впевнені, шо хочете то прочитати? Якшо ви з "робкого дісятка" чи боїтесь чогось занадто "відвертого" , краще пробігайте швиденько оченятками далі, а для решти - висловлюючи свою "прихильність" щойно прийнятому законові "Про мову" Дімон смачно вивалив на сцені на осуд всім глядачам свою оголену гепу!!! )) народу з перших рядів сподобалось відать ))) на фото в інеті поки не бачив.

Та не тільки на сцені можна було спостерігати оголені частини тіла, - глибокі декольте, наприклад, мали місце серед глядачів, були й дещо відвертіші знімки, але про то не будемо - найперше - музіка!

Так, ми дослухали всю програму Тостера, і пісеньку на біс, а також спіч про необхідність всім і кожному проігнорити вибори, але про то не будем - хай то буде справа кожного... і пішли остаточно збиратись в дорогу. Зрештою шо тама лишилось  -вчепити на плечі рукзаки та й чухнути до автобуса.

Попутньо спостерігали вихід на сцену не кого іншого як самої Іренки Карпи:

Звиняйте - не мій типаж )) Особливо після хіта на кшталт "Саша Гандон"... чи як там? Патріот - поправиш )

Хоча, вона ще й для журналів Плейбой і Пентхаус знімаеться - і хвотки таки нічо - більш, ніж легка еротика ) во! але - оно вище - не мій типаж )

...від Великої сцени  починалось масове переселення - потихеньку населення Заходу емігрувало в напрямку центрального входу/виходу, аби завантажитись в лайнери-ЛАЗи та й до славного міста Лева і далі - вокзалами, попутками...пішачка))

Ми звалили, а паті на Великій сцені продовжувалось. Ось, далі трішечки того, що було там вже опісля мене, звичайно ж з камєнтами):

The Вйо: востаннє я їх чув, коли по теліку дивився передачу Сергія Сивохо, де ще всі бажаючі співали пісні зірок.

З тих часів запамятав, шо то є дуже неформатні чуваки. Настільки неформатні, шо навіть в мій формат рідко попадають )) Мало того шо чувак, загорілий на грядках під щирим українським сонцем, тГішечки каГтавив, так ще й музика - чіста для сна - ну не курю я такого, шоб її слухати )

Молдавани Zdob si Zdub - бачив вживу, та лиш одного разу -  в ті далекі часи, коли Тік давав халявні концерти на площі в Хмельницькому, а разом з ним в тому ж "халявному концерті" приймали участь і оці парубки з Молдавії - запальний балканський рокенрол, танцювальні дриги на сцені і попід нею, і, уявляєте, елементи хардкору (!!! - це по радіо випадково почув)) )

Так, шкодую, шо не побачив, але буде ще не один концерт і вони там також ) - кому-кому, а цим хлопакам не треба вчитись запалювати народ - публіка завше шаленіє, варто лиш їм розпочати!

Дуже і дуже запальний і драйвовий представник республіки Молдови - Роман Ягулов:

Про наступний гурт - номінального хедлайнера останнього дня фестивалю, я не маю шо сказати.

Коли вони виступали на Чайці я тупо прошарився за територією, коли був концерт у Хмельницькому - пожертвував своїм халявно отриманим квитком, коли їх вмикають по якомусь радіо, на хвилі якого я перебуваю - перекручую, або взагалі вимикаю, один грішок  - слухав їх у фільмі Хоттабич)

Осьо він - мєго-апупітєльний сплав (чи "звар") реггі і фанку по-українськи, з елементами і вкрапленнями року(?) і текстами лишеними будь-якого змісту (предвзято? вибачте - я почув аж 2 пісні - там його не було виявлено)

Бумбокс:

Єдине шо втішае, так це оцей чувак - здається це він і є всім отим вкрапленням і легеньким відхиленням в бік року:

.................................
Наш Захід ще трішечки тривав... )

В автобус завантажувались по-пріколу: спочатку нас ввічливо попросили почекати ще хвилин 20, доки надійде більше людей і можна буде гуртом окупувати до сього часу пустий автобус, але потім, бачачи, шо ми ніби як поспішаемо, гостинно запросили всідатись до битком набитого "лайнера", шо ось-ось саме мав рушати...Було нараховано біля 65 душ народу і стільки ж їхніх величезних рюкзаків - саме серед цього осередку культури розклався і наш десант ) Я зайняв найвигіднішу позицію - на полу біля задніх дверей )) 

І почалось - позаду - мені за спиною луна "Львівські Вар'яти", попереду - перед очі:  "Файне місто Тернопіль", позаду "Роксоляна", попереду "Чуваки всьо чотко"... і так - хто краще...не стомлюючись і не вгаваючи до самого Львова.

Звичайно ж, на жаль для нас і на щастя для водія, в будь-якому маршруті є фінішна точка, отак- нежданно -негадано ми доїхади до Львівського залізничного вокзалу. Не треба зайвий раз пояснювати, що це було закінчення весело проведених вихідних - далі вечеря на лавочках в скверику і "драг нах остен". 

Завантаження в потяг, застеляння постілі (я ще хоч і по студаку, та вже з постіллю - підріс), роздягання, відрубка за 15 хвилин...наче одна секунда  закрив очі, відкрив, а за вікном вже Київ, - розпостер свої непривітні вологі обійми... щож - і до цього готовий: куртяк - і в метро. До роботи ще півтори години - якраз час аби втарити хавки в найближчому Сільпо...

Я повернувся...задушливе повітря застояного за вихідні офісного приміщення було потурбоване відкриттям вікна. Все таки 12 поверх - знаєте, майже не смердить містом. 

Я повернувся...припалий дорожнім пилом Рюкзаченко якось зовсім понуро завтикав в куточку біля стільця...

Я повернувся...тільки подвійна кава нагадала, шо сьогодні клятий понеділок - час звітів, початок робочого тижня і....оу фак - і доступ до інтернету ))) ніби подарунок - весь час заблочений, а тут раптом є...доки підвисає, тужившись аксесс чи ексцель, поглядаю шо ж там цікавенького викладають люди, що прожили 3 коротенькі деньки на території незалежної і нікому не підвладної республіки, переписуюсь з новими знайомими, отримую ссилку, де в кадр потрапила й моя задоволена пика ) Дивіться - я дійсно таки там був!!!!! 

Хє!!!

Висновки, дьоготь, вселенське приховане зло і адронний колайдер? Ніііі - сьогодні не хочу про то писати - всьо відходить на задній план, всьо забувається і переповнюють мене тільки позитивні емоції...а ще, трішечки, жаль за отим кілом сала ((

Все, шо не вдалось почути, зробити, з'їсти, випити, побачити тут обов'язково відчую і скуштую на Республіці - далі дорога веде саме туди!!! 

Хто не з нами, тому сюди: http://respublicafest.com/

Назад до попередньої сторінки  ////  Знову на найпершу