враження від "дикого" ЗАХОДУ - стор. 3

Частина ТРЕТЯ - "Понєслась"- ЛЬВІВ - Родатичі - Сонячна Галявина

або

"СЛЕМ"

Не просто пропустивши, провтикавши десь на лавках і побіля них виступи іменитих і відомих в певних колах "Пан Пупец", "Green Silence" та "Гуцул Каліпсо", я з усіма почестями передав Зеніт свому миролюбивому товаришеві з рюкзачком, наївно думаючи, що ще лишилось пару кадриків, а сам, стрімголов, помчав під сцену, де саме мав починатись слем, адже виступ наступного гурту апріорі не міг обійтись без нього. Спочатку було бажання "зажигать" з лівого боку, однак, оцінивши розміри і габарити учасників і, пересвідчившись в тому, шо тут "адні дєвачкі і воще поштовхатись нема з ким", було вирішено змінювати дислокацію. Потягли мене мої ходулі до розігрітих пивасом, водярою, ганжубасом і виступами попередніх гуртів, чуваків, шо гасали, незважаючи навіть на відсутність музики.

Вам відомо, що то є таке слем під сценою? Зараз, дякуючи Вікіпедії, звичайно, вже все всім відомо (навіть звідки діти беруться), а хто не знає - може зайти й почитати...але то, звичайно, не те - всі "слівкі" знімає той, хто припреться на концерт, ввалиться в гурт відчайдухів і не побоїться відчути то на собі!!!

Словом, на сцені гурт АННА, м.Львів. Перша пісня - Картини...і понєслась - під сценою божевільна катавасія...Слемились від першої і до останньої пісні (здається "Ніж" остання, втім - не важливо)

Були присутні традиційні українські і російські гуляння - Лава на Лаву:

і "Харавод":




Також використовувались мотиви п'єски "Нє хадітє дєвкі в лєс"





Крім того активно "внідрялись" новомодні віяння з Європи - в кого довші рученята й хто голосніше крикне

Моя масивна туша і "хвігура" ідеально підходили для того, шоби невеличкі за розмірами говнярчики й панкота (різних розмірів) вдарившись об мене, відлітали в протилежному напрямку.

Чувак на фото, наприклад, намагаєть "увлєчь" мене кудись...подалі...але в наступну секунду на горизонті і в радіусі 5 метрів він вже не наблюдався...шкода шо того не зафоткали )

Ну і ще кілька фото для, хоча б візуального розуміння того, шо в ті секунди відбувалось під сценою:

Відгасавши, відгоцавши, відстрибавши, словом, відслемивши всю програму Анни, я зрозумів, шо моя тільняга, штанці і кросівочки стала трохан засмальцьованими, тому було вирішено фігачити на місцеве озерце - Чорне море в мініатюрі, як я його репрезентував гості з Польщі, - і всьо то випрати... Сказати чесно, в перші 15 секунд прання тільняжка була схожа на хамелеона, змінюючи колір з біло-синьо-брудночорного на зелено-фіолетовий і назад до біло-синього. В зеленій воді можна прати речі й без мила, скажу я вам ))

О так, а потім я ще й скупався мальоха ) Води там ото рівно по ляшки, але якшо підібгати ноги під себе і руками льопати по поверхні, то плисти можно!!! ))

Всьо, програма мінімум на сей день була виконана - життя прожите не задарма ) - далі, я збирався чекати на виступи Юркеша та Ляпіса.

Для очікування тихво дійств разом зібрався наш творчий колектив і зайнявся медитацією над вогнищем. На фото - дівчинка посеред вже домедитувалась...

Зовсім забув згадати ще один моментище. Поряд з нами палаткою стояв Харківський десант з Віньковецько-Херсонсько-Житомирськими коріннями. То, доки дехто займався різноманітними езотеричними збоченнями, ми культурно відпочивали )...Саме культурно, адже ми сюрйозні пацани ,а не якесь там необразоване бидло чи безпардонні говнярі.

Гарно так відпочивати - безтурботна кумпанія, на вогнищі шкварчить чайок, в чарочці ніжиться прохолодна горілочка, веселі жарти, смішні анегдоти, усміхнені пики, на фоні грає музика...В сі секунди наші вуха радували Бандурбенд і Крихітка...Наближався час Юркеша.

Отже, на сцені гурт, шо приїхав з міста Улан-Уде, відомого в Україні, під назвою село Майдан-Олександрівський - запальний і веселий Юркеш з незмінним солістом Юрком Юрченком, знаваного у рідному селі, як Юрко Нечистяк (народний артист України, доречі) ).

Відіграв путньо. Народ стрибав, веселився... А Юрко змінював інструменти, як дівка рукавички, відкриваючи свої все нові і нові таланти ))



Для повного хваршу не вистачало хіба бандури й цимбалів.

Звучали як нові для мене так і давно знавані пісні. Так, під "Менуети" ми трішки повальсували, а під кавер на Рамштайнівський "Муттер"забацали справжній сільський мєдляк.)

Далі був Роллікс. Знаєте, якби вони виступали десь під АННУ, я би погасав, але зара вже жодних сил не лишалось, та й настрій був не той - тільки стрибав ) Але відіграли і натовп запалили добряче:

Настав час романтичних хвилин і ведучі отого всього дійства - М'ячик зі Здеником (упс..здається забув як звали чувака, може й не так-звиняйте), а також купа народу, шо накупувала собі "засобів для романтизації" - небесних ліхтариків, почали їх підпалювати, аби "зажечь ету ночь".

Нашому ліхтарику, який було довірено запускати одній з закоханих серед нас пар, доля подарувала шанс "зажечь" не тільки ніч, а ще й купол сцени, під край якого він хвацько вмостив своє ліхтарицьке тільце, щоправда дещо пізніше, шляхом замовлянь, примовлянь і ще різних дійств, ми таки визволили його з того полону і скерували в нічне небо ).

А під куполом, тим часом, лишався ще один "мученик", що вирвався хвилин через пару, дозволивши нарешті ведучим з полегшенням зітхнути і кинути пару слів про наступний гурт -

хед-лайнера другого дня фестивалю, гостей з Білорусії, найочікуваніший більшістю населення республіки "Захід" )...да, "дєткі", да "дєвачкі і мальчікі", да "пацани, тримайте чувіх, аби не втекли на сцену", бо "К НАМ ПРІЄХАЛ ТРУБЄЦКОЙ!!!!"

Звичайно, я не сказав би шо я аж дуже-дуже-дуже "хванат" Міхалка і компанії, але слухаю і отримую естетичне задоволення від багатьох їх пісень )

А ось і новий образ "Моісєя Білорусії", "Мухаммеда сцени", "Героя миллионов", "серцееда", йопті:

Шо і казать - няшка )) Ех. а я пам'ятаю його ще отаким:

...развєсьолим і поющім про вічні цінності: водку, кохання, сєкас...

Як на мене, більшість народу таки очікувала почути його попереднього з піснями типу: "Ау-ау...", "Яблони", "Петька-морячек"...але було зовсім не так. З народного коміка "Сірожи" Міхалок доріс до народного борця, революціонера. Раніше я ним тільки заслуховувався, підспівуючи магнітофону про те шо "всьо равно найду", а зара стояв, в деякому заціпенінні і,відверто кажучи, з афігєнєнієм дивився на ті зміни, що відбулись з ним за десятиліття...так, з "роззявленим ротом", і слухав заклики-маніфести і революційні марші, в які транспортувались безобідні пісеньки народного гурту.

Співали, Грали!, танцювали, скакали по сцені, Міхалок читав свої "агітпоп" вірші і... зовсім не реагував на заклики і побажання від народу...Таке враження, ніби спілкувався сам з собою і на всіх навколо йому глибоко насрати.

О, а це другий соліст - дуже веселий дядько...о, і його пузяка ) (чомусь мені в пам'яті сидить, шо це ніби як брат Міхалка, хоча, можу помилятись):

Хехм, доречі, саме на Ляпісі я зірвав нафіг голос ) Співак жеж важний ))

Окреме слово про білоруських фанів. Їх біло-червоно-білий національний прапор майорів всюди: в небі, побіля сцени, в руках, а недалечко від нас якийсь малий чувак (років етак 12) сидів на плечах в дещо старшого, причому плечі, на яких він сидів, мінялись мало не щопісні ), то цей малий співав чуть не голосніше самого Міхалка - справжній фанат - напам'ять всі пісні.

Відспівавши програму в стилі "Всьо рібята харе - отработалі лаве" Сірожа з кумпанією вирішив покинути сцену, але глядачі, спочатку в різнобой, а потім і хором, продовжувала скандувати "Ляпіс - Ляпіс..." ... "на біс, на біс" - загалом - хто шо, але і то, і то було актуально. Міхалок заставив себе чекати більше. аніж будь-хто до нього, але за то виконав на біс аж 2 пісні )...був ще від нього якийсь спіч, потім М'ячик зі Здеником шось тараторили на рахунок закінчення 2 дня фестивалю на головній сцені і продовження його в інших цікавих місцях - де грає музика і показують гарне кіно )), але всьо - тут я поняв шо під сценою з усієї своєї компанії лишився тільки я і трішечки далі серед народу застряг наш звукорежисер, що мав бейджик організатора і хтів ще спробувати щастя за кулісами...Звичайно, за 200 грн, витрачені на квиточок, я такої квоти не отримав, тому мене очікував "хрестовий похід" в спальне наметове містечкоі розпочинався він одразу за якихось 100 метрів від мене!)

Весь натовп, шо шойно стрибав під Ляпісів, ринувся до виходу. Пачки пик справа, зліва, позаду, потилиці спереду - наче бджоли у вулику. Саме в це море задоволених і тісно притиснутих один до одного, вклепався й я. Донесений хвилин за 10-12 до виходу хтів побачити хоча б якусь знайому пику, та, не знайшовши, почимчикував самотньо до наших наметів. Тут було доволі велелюдно - всі мої посунули дрихнути, а діаспора з Харкова саме розкуркувала утюг водяри ) і перебувала в стані "розпалювання вогнища і пошуку закусі". Шкода, шо тоді я не поліз шукати сало в палатку, пожалівши сплячих...але гарні ідеї приходять згодом...Словом, з закуски в нас були тільки кетчуп, сира картопля і шмат хліба, в допомогу - вогнище, шо жевріло поряд і на якому ми вигрівали п'ятки, бо ніч мала бути прохолодною і то вже відчувалось.

Отже - сала нема, є тільки жар і сира картопля, як поєднати ці дві речі знають, думаю, всі )

Знали то й я та оці хлопи на фото )

В процесі поїдання були помічені неопізнані нічні об'єкти, як то чувак, шо шукав траву і шось покурити, а потім ногою наперся на одну з наших палаток)); стадо "самаритян", шо заблукали між палатками і не знали де ж "той факінг вихід", і ще якісь продовгувато-зеленкуваті, бордово-вилицюваті, трохи перекососхиблені обличчя.........

Жерли картоху, запивали кетчупом, травили розповіді про законодавство (бо ж юристи) до 4 години ранку, далі я вже слухав з закритими очима, тому й вирішив, шо пора вже таки спати. Запершись до намету і зрозумівши, шо там мене вже давно ніхто не чекає я, втім, не дуже звар'ював, тихенько взяв спальник, витягнув з-під гепи сплячого керимат, найшов надувну...подушку ) і почимчикував спати десь до вогнища. Небо сіріло...було так гарно, що промайнула навіть ідея зустріти схід сонця, але в наступну мить я солодко задрімав, зустрічаючи його в романтичих сновидіннях...і мені було абсолютно пофіг на всьо, шо не спинялось: бігло, повзло, летіло, кричало, сюсюкалось, трахалось, тупило навколо мене...мій драйввовий день було пережито, проведено в кайф, закіінчено))

====лишилось зовсім трішки=====


Назад, до попередньої сторінки   ////   Далі, до наступної